Назва проєкту: Проект оптимізації та практичного впровадження мульти-, трансдисциплінарної інтеграції знань та вмінь студентів Медичного інституту та Інституту права
Автори проєкту: Івахнюк Тетяна Василівна – Медичний інстутут, кафедра громадського здоров’я; Янішевська Катерина Дмитрівна – Інститут права, кафедра кримінально-правових дисциплін та судочинства; Будко Ганна Юріївна – Медичний інстутут, кафедра патологічної анатомії
Сутність конкурсного проєкту:
Питання юридичного забезпечення медичної діяльності в Україні останнім часом набувають особливої актуальності, і є результатом медичної та судової реформ, що обумовило активний розвиток приватної медичної та адвокатської практики, активне запровадження медичного страхування, використання новітніх досягнень медичної та юридичних наук, удосконалення управлінської діяльності в галузі охорони здоров’я та підвищення рівня активності й обізнаності суспільства в цих напрямках.
Юридична регламентація судової та медичної діяльності в першу чергу забезпечується Конституцією України, статтями Цивільного, Кримінального Кодексів України (далі КК України), а серед нормативно-правових актів, які безпосередньо регулюють медико-санітарну допомогу населенню основним є Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я».
Дані соцопитувань, які проводились серед студентів медичного інституту, чітко демонструють правову необізнаність населення та медичних працівників, незнання законів і невміння їх застосовувати у випадках порушення прав і не виконання юридичних обов’язків.
Особливої уваги набули питання медичного та правового захисту суспільства від поширення епідемій та пандемій інфекційних хвороб, небезпечних для життя людини (ВІЛ/СНІДу, інших невиліковних інфекційних хвороб), загроза епідемій, яка також існує, але їй можна запобігти шляхом застосування системи профілактичних заходів, у тому числі: міждисциплінарної інтеграції знань і вмінь студентів юридичного та медичного фахів, навчальних семінарів, тренінгів, курсів для населення, медичних працівників та працівників правоохоронних органів.
Згідно зі статистичними даними Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні, кількість зареєстрованих випадків ВІЛ-інфікованих постійно збільшується, як і збільшується кількість професійного інфікування даною інфекцією: вважається, що кожний 100-й дорослий мешканець нашої планети вже інфікований ВІЛ, щодня 58 українців інфікуються ВІЛ-інфекцією, а також спостерігається тенденція: на тлі збільшення ВІЛ-інфікування населення зменшується кількість кримінальних проваджень за зараження ВІЛ-інфекцією та ефективного розслідування саме таких справ.
Так, значна частина злочинів, передбачених ст.ст. 130, 131, 133 КК України, досить часто не виявляється, і як наслідок, не розслідується, тому на сучасному етапі існує необхідність у розробленні інтеграційних навчальних програм для студентів медичних та юридичних спеціальностей, метою яких стала б оптимізація та спрощення впровадження наукових підходів до специфічних прийомів організації розслідування злочинів пов’язаних із зараженням ВІЛ-інфекцією чи іншою невиліковною інфекційною хворобою у відношенні будь-якого громадянина (пацієнта та/або лікаря).
З однієї сторони це пов’язано з тим, що більшість співробітників правоохоронних органів не мають спеціальних знань про характер ВІЛ-інфекції чи інші невиліковні інфекційні хвороби, а саме щодо особливостей їх поширення. Це ж саме можна сказати відносно лікарів та судово-медичних експертів, які не мають достатнього рівня правової обізнаності щодо специфіки питань комісійної судово-медичної експертизи, розслідування, збирання доказів та їх процесуального закріплення. В той же час пересічні громадяни, пацієнти та медичні працівники не володіють знаннями, щодо захисту своїх прав у разі необережного зараження збудниками даних інфекцій.
У суспільному житті та у медичних закладах всіх рівнів ВІЛ-позитивні пацієнти, про статус яких стало відомо: керівництву за місцем роботи хворого; родичам інфікованого; представникам слідства; лікарям у лікувальних установах, зазнають дискримінації, пов’язаної зі станом здоров’я, яка виражається у: відмові подовження роботи в колективі; обмеженням приватного спілкування; наданні екстреної та лікувально-профілактичної допомоги чи госпіталізації пацієнта; розголошенні даних про ВІЛ-позитивний статус пацієнта третім особам, у т.ч. іншому персоналу лікувального закладу; ненадання або неналежного надання медичної допомоги без поважних причин, тощо. Це суперечить основним положенням Закону України «Про запобігання захворюванню синдрому набутого імунодефіциту» та інституту збереження лікарської таємниці, таємниці слідства.
Враховуючи вище викладене, існує потреба в інтеграційній навчальній програмі, яка дозволить сформувати академічні комунікативні компетенції у студентів медичного інституту різних спеціальностей із правової регламентації медико-юридичної відповідальності за ВІЛ-інфікування пацієнта лікарем або лікаря пацієнтом та у студентів інституту права структурного підґрунтя щодо розуміння характеру ймовірних шляхів та ризиків розповсюдження ВІЛ-інфекції чи іншої невиліковної інфекційної хвороби з метою формування комплексу знань, умінь і навиків, необхідних для їх успішного функціонування у науково-академічному та професійному середовищі.